Нотатки на полях книжки “Доставляючи щастя” Тоні Шея

Свідомо це не називаю відгуком чи рецензією. Дійсно, мої нотатки на полях. Я лише трохи відредагувала їх перед тим, як поставити на сайт.

Книжка написана з гарною долею гумору та самоіронії. Одразу скажу, що я б внесла цей твір до списку тих, які повинні бути рекомендовані підліткам, оскільки у ньому подано приклади того, наскільки терпляче потрібно рухатись до своєї мети, не боятися пробувати та припускатись помилок. Працювати, суміщаючи достатньо копітку працю та нервові переживання з умінням відпочивати та розважатись. Я отримала величезний емоційний заряд та натхнення від цієї книги.

Для мене “Доставляючи щастя” – це книга, наповнена щастям. Читаючи першу частину книги, замислювалася над тим, чи щаслива я сама, згадувала найщасливіші моменти свого життя та пробувала знайти привід для щастя в ті дні, коли читала книгу. Адже так чи інакше, ми всі з вами шукаємо привід бути щасливими.

Параграф вище я написала коли знаходилась в самому початку книги. Дійшовши до 89% (така точність – привілей Кіндл), побачила діаграму, яка підтвердила моє розуміння концепції щастя, а також бачення Манфреда Кетса де Вріса, запропоноване ним у книзі “Секс, гроші, щастя та смерть. В пошуках себе.”

Зауважила на співзвучність Шея та де Вріса. Шей пише: “…Щастям займається порівняно нова галузь досліджень, відома як позитивна психологія. До 1998 року майже вся психологія концентрувалась на спробах скоригувати людські відхилення та наблизити людину до норми. Але більшість психологів та дослідників не спромоглися вивчити, що могло б зробити нормальних людей щасливішими.” І де Вріс, який роком раніше написав: “…психологія повинна змінити об’єкт досліджень на вивчення людей, у яких все скаладється вдало, замість того, щоб займатись корекцією психічних відхилень.”

Дійшовши до середини книжки, зловила себе на думці, що Шей нічого не пише про прибутковість компанії, лише про дохід. Враховуючи, який шлях пройшла компанія, було би цікаво та пізнавально дізнатись про те, як компанія працювала з витратами. Лише мимохідь говорить Шей про те, що він закликав працівників до жорсткого контролю витрат у складні періоди для компанії. Мабуть, відсутність фокусу на технічних аспектах економії зумовлено основною ідеєю книги – доставити щастя читачеві, а не “пригрузити” його технічними деталями.

Історія, яку розповів Шей, як на мене, більше про те, як його власна самовідданість, захопленість та залученість колег автора, а також створена ними корпоративна культура, допомогли створити компанію-лідера.

Читаючи про те, який вплив Zappos має та мала на всіх, хто її оточував, а також про запущені ініціативи типу Zappos Insights‎, замислилась над тим, наскільки я права у думках про те, що людина сама по собі повинна бути рушійною силою свого власного развитку.  Я впевнена в тому, що поки у людини немає гострої необхідності щось робити, тобто немає мотивация до дії, можна вчити та розповідати скільки завгодно, але ефект буде невеликий. Тому на хвилинку засумнівалась, наскільки корисні впроваджені компанією семінари та чи здатні вони поміняти бачення чи мотивацію людей, які приходять на семінари чи читають розсилку. Але вже одне прагнення Zappos зробити світ навколо краще і на своєму прикладі навчити молодих підприємців, заслуговує на похвалу.

Як спеціаліст з пошуку та підбору персоналу, на початку своєї кар’єри в цій галузі я дослідила ринок і на превеликий жаль, зрозуміла, що професійної літератури з підбору персоналу дуже мало не тільки в російськомовному літературному просторі (про літературу українською я вже мовчу), але і в англомовному. “Доставляючи щастя” я рекомендую як одну з тих, в якій можна знайти масу ідей та інструментів для відбору персоналу.

В книзі також багато гарних прикладів по внутрішніх комунікаціях, по вибудовуванню відносин з інвесторами, по системі розвитку людей, які можна взяти за основу і вже допрацювати з урахуванням особливостей вашого бізнесу.

Одна із найголовніших цінностей книги, як на мене, – опис корпоративної культури компанії, в тому числі яскраві приклади поведінки; формулювання цінностей Zappos, які допомогли досягти необхідного фінансового результату. Саме тієї bottom line, яка важлива для інвесторів, особливо якщо це інституційні інвестори чи невелика група фізичних осіб. Адже їх, по великому рахунку, хвилює лише фінансовий результат, а розвиток людей, корисність компанії суспільству, підходи до побудови відносин з постачальниками та клієнтами відставлені, як правило, на задній план чи взагалі ігноруються.

По-іншому я почала дивитись і на процесс створення бренду. Донедавна мені здавалось, що бренд – це щось set in stone. Приклад Zappos показує, що еволюція бренду, еволюція призначення компанії і навіть людини  – це природний процес. Я раніше вважала, що потрібно створити щось, що буде emotionally appealing з самого початку та залишатиметься таким протягом усього життя компанії. Але Тоні Шей на власному прикладі та прикладі власної компанії показує, що не варто боятись мінятися і це природний процес для тих, хто постійно намагається покращуватися. Бути краще самого себе в минулому, перш за все.

Наприкінці книги міститься гарне резюме всього, що написав у ній Тони Шей. Мені, чесно кажучи, цей сухий виклад у стилі bullet points, трохи зіпсував враження про книгу. Але той емоційний досвід, який отримуєш читаючи всю книгу, не порівняти із практичною цінністю порад та уроків, які зібрані наприкінці книги.

Читайте, заряджайтесь, ставайте щасливими (для цього потрібно дуже мало – просто знаходити приводи бути щасливим) та даруйте щастя оточуючим.

P.S.: Цікаво, як в Oracle поставились до описаного досвіду роботи Шея в цій компанії?

Валерія Казадарова, березень 2015 р.

• Tweet