Новий Закон України “Про зайнятість населення” – перекладання проблем з хворої голови на здорову
Сьогодні з Аллою Коняєвою вичитували новий закон “Про зайнятість населення” з метою формулювання позиції індустрії забезпечення персоналом. Нагадаю, Закон прийнято 5 липня 2012 року Верховною Радою України. Поки що він не підписаний Президентом, але зважаючи на риторику чільника Мінсоцполітики, велика вірогідність того, що Закон буде підписаний Президентом.
Купа неприємних новел для роботодавців. Є нюанси і для агентств, як рекрутингових, так і тих, хто надає послуги із забезпечення персоналом (тимчасовий персонал і виведення персоналу за штат).
Але якщо дивитися з висоти пташиного польоту, Закон – спроба створити під соусом “інфраструктурних проектів” можливість для використання дармової робочої сили (ака безробітних) і отримувати ще за це дотації з бюджету.
Також держава хоче посадити на шию бізнесу окремі категорії громадян, які неконкурентноспроможні на ринку праці, в тому числі “осіб, які звільнені після відбуття покарання або примусового лікування”, тим часом нічого не роблячи для того, щоб самій попрацювати над адаптацією цих категорій населення.
А ще державна служба зайнятості через положення закону та вимогу звітувати, в тому числі агентства, щодо закриття вакансій, буде займатися навішуванням орденів щодо покращення показників ринку праці.
The last but not the least, Закон з формальної точки зору намагається регулювати відносини і вид діяльності, який сам же забороняє. У законі йдеться про “суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні”. Такі відносини формуються тоді, коли агентство допомагає кандидатові знайти роботу і дуже часто бере за це плату. Хоча сам закон прямо забороняє отримання плати з пошукачів і, відповідно, будь-яке посередництво у працевлаштуванні. Наші клієнти – роботодавці і ми займаємося діяльністю з пошуку та підбору персоналу. При цьому, законотворці багато в чому використали положення Конвенції МОТ №181 і Рекомендації №188, але проігнорували загальноприйняте визначення – приватні агентства зайнятості, яке виключає будь-які подвійні тлумачення визначень.
До того ж, бракує цілісного підходу – у Законі дуже багато посилань на підзаконні акти, які є суттєвими для встановлення правил гри на ринку праці, але самих текстів, бодай навіть загальних концепцій, немає. Це стосується порядку видачі дозволів роботодавцям, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, Порядку подання звітності від агентств до Державної служби зайнятості тощо.
Цей Закон приймається на фоні, можна сказати, повної інфантильності зацікавлених осіб, окрім держави і якоїсь окремої лобістської групи, до самого закону і формування політики зайнятості в Україні. Шкода. В той же час, колеги по ринку, цей Закон – вагомий стимул для нас об’єднатися в асоціацію і подати голос індустрії.
Коментарi